Вітер віє - Гайдамаки

А в тій траві козак лежить.

Над ним коник зажурився

По колінця в землю вбився.

Не стій, коню, надо мною, |

Бо я вижу щирість твою.

|

А йди, коню, додомоньку |

(2)

Та й розкажеш всю правдоньку.

|

А як вийде стара мати,

Та й буде тя ся питати:

«Ти, конику вороненький,

Де мій синок молоденький?»

Знайшов собі в царя дочку, |

В чистім полі земляночку.

|

(2)

Візьміть, мамо, піску в жменю,

Розсій, розсій по каменю.

Коли той пісочок зійде,

Тоді твій синочок прийде.

Нема, пісочок не сходить, |

А синочок не приходить.

|

(2)

Хто народився, той помре,

А після смерті знову народиться.

Не піддавайтеся смутку,

Виконуючи обов’язок.

А щодо обов’язку, знайте,

Немає кращого, як битися

В ім'я релігійних принципів.

Свою землю боронити від ворога.

Віддати життя в бою

і здобути славу героя.

Вітер віє, трава шумить, |

(2)

А в тій траві козак лежить.

|

(2)

Вітер віє, трава шумить, |

(2)

А в тій траві козак лежить.

|

(2)