Flowing With the Tea - Karunesh

Весна прийшла вночі,

Коли всі спали.

І навіть дім навпроти

Був у сні.

Коли усі дерева і вокзали

Здавалися без опору весні.

Вночі вона прийшла

Таємно тепла.

І принесла

Немірено тепла.

Весна приходила

У крони і у стебла

В собі втопила,

І собою залила.

Прийшла вночі

Під ранок березневий,

Розливши щедро

Хор пташиний свій.

Весна прийшла.

Як справжня королева.

І кожна квітка

Усміхнулась ніжно їй.

Марина Кузьменко

Весна не вірила ні фразам, ні кордонам.

Весна вкрадалася у посмішки.

В очах,

Де навіть розплескалась давня втома,

Весна й туди собі шукала шлях.

Весна була в думках, що не озвучені.

Боролася із залишками зим.

На вулицях

Дерева вітром змучені…

Весна хотіла дати щастя їм.

Весна не зупинялась.

Непомітно

Ставало краще з кожним променем і днем

Весна ще не була

Ні буйним квітнем,

Ні травнем з грозами і проливним дощем.

Але весна уже була…

Весна мрійлива.

Весна в калюжах і у квітах з-під снігів.

У сонці, що світило так правдиво

Ішла до тих, хто лиш весни хотів.

Марина Кузьменко

Стояла я, и слушала весну.

Ее движение фантазии игривой

И первой бабочки полет в пустом лесу

Мне представлялся дивным переливом.

Услышала, мне показалось, вздох

Еще не испоганенной природы:

Леса, без следа праздничных костров,

Поля, с величием былой свободы.

Еще услышала биенье вод,

Лесных ручьев и маленьких речушек

Свирели птиц, и рев лесных зверушек

Невидимый, но вещий хоровод.

Услышала рассказы древних скал,

Что сбросили с себя забвенье снега,

И песню первого несмелого побега,

Который, видите, под снегом не пропал.

И что, что может для меня

Быть красивей такой лесной картины?

Когда вокруг — лишь черная земля,

А на душе — лишь льдины, льдины, льдины…

Ната Гладкова